Пеньо Пенев
26 КВІТНЯ
Снують в зболілім серці
сум і журба полинна.
Моєї мрії сонце
в оцю згасає мить.
Тривожної зневіри
жалобний дзвін невпинно
в душі моїй відлунням
волає і дзвенить.
Не зміг я ощастити
життя з тобою наше,
ні сміху, ані віри
не принесу тобі.
Зневірений, спиваю
гіркого трунку чашу,
і бути вже світанкам
без мене далебі.
(переклад з болгарської — Любов Цай)
***
Оригинал:
Пеньо Пенев
26 АПРИЛ
Обида тук дочака
опазената нежност.
Линее сетно слънце
на смелите мечти.
И траурна камбана
в тревожна безнадеждност
в душата ми не стихва,
ридае и звънти.
Додея ми, любима,
че с мен не си щастлива,
че смях и топла вяра
не носи моят ден.
Обиден аз допивам
чашата горчива
и може би наскоро
ще зазори без мен.
27 квітня 1959 року у двадцятивосьмирічному віці пішов з життя Пеньо Пенев. Цей вірш був написаний ним за 2 дні до смерті.
Пеньо Пенев. 26 квiтня
© Copyright: Любовь Цай, 2020
Свидетельство о публикации №120042806680
Свидетельство о публикации №120042806680
Рецензии