Не відзеркалля, не провалля,
Якесь німе заціпеніння!
В далекій схованці питання,
А де солодощі цвітіння?
ПашИть жага, туман сідає,
Настирний погляд немов прОтяг!
Пронизує, не зупиняє, але все знає!
І виду він не подає, навчився
Хитро до полону брати!
Щоб там серед нещастя ночі,
Цілунки красти, обіймати і голосИти!
Від бажання, від аромату , попросити...
І не чекати, А волАти, і все віддати!
Той порив, немов простужений надрив!
В агонії тепла і казки, _ простити пестощі
Паразки....
Розтанула як немічна старуха,
Улеслива невидима отрута.
Вона пішла... не зупинити, лише
Пустеля в цьому світі
1993
О чем
© Copyright: Елена Покровка 2, 2020
Свидетельство о публикации №120042810558
Свидетельство о публикации №120042810558
Рецензии