Ти тільки не іди назавжди – так, як ідуть, щоб не вернутись.
Іди на час, чи на годину, та тільки назавжди не йди.
Ти знаєш: я на мить єдину тебе не зможу позабути.
Ти – йдеш на мить, а я – молюся, аби не трапилось біди.
У кожної на світі жінки – свій острах і своя молитва.
Слова і наголоси – різні, та сенс всіх молитов – один.
Не про дарунок дорогий, не про букет розкішних квітів,
а щоб хвилинами здавались розлуки, складені з годин.
Ти тільки не іди назавжди… А ти – завжди ідеш назавжди:
я саме так і відчуваю прощання час і час розлук…
За усмішкою в мить розлуки приховую жіночу правду:
як я не хочу відпускати тебе з обіймів моїх рук…
Ти тiльки не iди назавжди - так, як iдуть...
© Copyright: Миклош Форма, 2020
Свидетельство о публикации №120042600911
Свидетельство о публикации №120042600911
Рецензии
