прогулянка

стріляти  попри ціль,
готуючи себе до поразок,
це не те,
чого прагне та,
котра вирощує гортензії
в своєму саду на окраїні
лісу,
куди іноді з метою поживитись заходять бурі ведмеді, а птахи ніколи не покидають своїх дерев,
лише міняються одні на інших,
білки нагліють,
лізуть в очі, видираючи горіхи,
ніби їм ми завжди щось винні,
болонки завжди попереду на прогулянці знаними стежками,
виловлюючи нові запахи чиїхось кроків,
впевнено проторюють доріжки перед хазяями,
мирно і впевнено виляючи
своїми лахматими хвостами,
чисте небо крізь високе гілля струнких візерунчатих смерек, сосен, модрин, ялиць,
і ми тонем в п'янкому ароматі хвої,
ногам приємно м'яко ступати по лісовій підстилці минулорічних шарів того,
крізь що ми раніше дивилися на небо,
як все у природі має свій час,
так і тут старе змінюється новим,
і якби не ця м'яка подушка,
по якій йдемо,
нам би і не прийшло в голову про це згадувати,
бо небо у знайомому зеленому колючому мереживі,
як і завжди,
видається незмінним,
з гілки на гілку пурхання,
галдять птахи,
повітря свіжою прохолодною окутує тіла, тому хочеться йти швидше,
підганяє вітер у спину,
таки було необачним одягнутись надто легко,
як для середини квітня
для прогулянки у щільному лісі вікових дерев

15.05
25.04.2020