Зимняя вишня... Из Олеси Райской

Олеся Райска
Зимова вишня
http://stihi.ru/2017/03/29/6605

---------------------------------------


«Залиш мене у спокою, весна,
я  так стомилася з тобою у двобою» -
так каже жінка… що то за одна!?
двобій з весною чи то із собою?
такі думки – то справжня дивина
«зимова вишня» жінка та, напевно
таких я зустрічала … в чим вина
 що зиму так  вона плекає ревно
сніги на серці, ожеледь чуттів
блакить небесна навіть і не сниться
і погляд згас  і  голос занімів
лишень холодна моторошна   криця…
отямся, подруго! закресли календар
вже все минулося і зклякло - відболіло…
прийми весну як вічний Божий дар
вже ось вона, душі твоїй відлига!
немає на землі таких подій
що виморозять  серце  до останку
хто ж може бути радості крадій,
хто може скасувать  весняні ранки?
ніхто й ніщо… весна на сполох  б’є
як те дитя, що має народитись
життя вирує  - пута розірве
щоб знову ти змогла йому радіти!!!

***************************************

«Оставь меня в покое,  о весна,
я так устала воевать с тобою!-
так  молвит женщина, что век одна!?
и с кем борьба её - с весной , с собою?

такие мысли – диво для неё,
для  «зимней вишни»  - так зовут жалея…
таких встречала я...   и кто виной,
что зиму она  ревностно  лелеет?

снега на сердце, страха скользкий мел,
лазурь небесная  уж и не снится,
и взгляд потух, и голос онемел,
и сталь холодная в окно стучится...

опомнись, женщина!   порви свой календарь,
всё миновало,  отболело   - не как прежде...
прими весну как вечный Божий дар
вот,  вот она ,  душе твоей  надежда!

на свете вовсе  нет таких проблем,
что выморозят сердце  без спасенья,
от краж  какая радость будет тем,
кто  хочет отменить  рассвет весенний?

никто , ничто ... весна тревогу бьет,
как  то дитя, что  хочет  вновь  родиться...
бушует жизнь... и путы разорвёт,
чтоб радость в ней опять могла случиться !!!