Покохай мене, коханий, я чекатиму – смиренно,
я чекатиму терпляче, як чекала стільки літ.
Я чекатиму, бо знаю, що й чекання – не даремне:
у жіночому чеканні – щастя непомітний цвіт.
Покохай мене такою, у якої, часом, – сльози.
Покохай мене такою, у якої – сум в очах.
Покохай мене такою, для якої радість – грози.
Покохай мене таку, яка я є, – на мить хоча б.
Покохай мене, коханий... Навіть як тобі не вдасться
покохать навічно, сильно, як тебе кохаю я,
все одно твоє кохання – хоч на мить – та буде щастям...
Вічно молимся за тебе, милий, – я й любов моя...
Покохай мене, коханий, я чекатиму смиренно
© Copyright: Миклош Форма, 2020
Свидетельство о публикации №120042500774
Свидетельство о публикации №120042500774
Рецензии