Так бува...
Ні, не тебе чекала уночі
І не тобою марила в бажанні.
До іншого зверталася в плачі. -
Таке буває в справжньому коханні.
Його очей притомленних вогонь
Зриває зойк в мені передостанній.
А ти зі мною поряд, - заборонь!-
Ось так буває в довгому коханні.
Він - хай далекий, - але ж зорепад!
А ти - комета, згасла й непотрібна.
І долі не дала своій я лад,
Що з діаманту скочила на срібну.
І срібло теж оцінює життя,
Та до перлин йому не дотягнути...
Ми нарізно пішли у майбуття,
Щоб разом у думках навіки бути.
Чого здійснилось так? Того не знаю.
Не відрікаюсь вибору свого.
Але не видно у любові краю,
Дивлюсь на тебе - згадую його.
© Copyright: Инна Аверина 3, 2020
Свидетельство о публикации №120042500228
Свидетельство о публикации №120042500228
Рецензии