Мені тебе не вистача.
І в білі дні, і в ночі темні,
і в рухах хворого плеча,
і в світлі променів таємних...
Без тебе знову пазю гав.
І наодинці, і на площі
в юрбі затюканих роззяв,
що марять стриманістю прощі...
В тобі одній цілезний світ.
І для невдах, і для щасливців,
і для троянд, яких бо ніт
в руках, що рвали чорнобривці...
Навіщо я собі, коли
тебе немає поряд, мила?..
І де ті янголи були
у мить, коли душа безсило
злетіла з хворого плеча,
щоб у повітрі розчинитись?..
Мені тебе не вистача...
Ти мусиш знову повторитись...
Менi тебе не вистача
© Copyright: Александр Ноцкий, 2020
Свидетельство о публикации №120042402049
Свидетельство о публикации №120042402049
Рецензии