Дими
вже без вогню, проте набиті чадом,
наповнюють мої легені ядом,
силкуються дістатися чола
аби від болю пухла голова,
думОк рої неслися хаотично...
нехай собі,- душа до болю звична,
їй на підмогу молитОв слова.
Горіли села, а до нас димИ -
від Господа остання засторога:
щоб за борідку не хватали Бога
й щосили намагались будь людьми.
Моє село сивіє, як вдова,
і чадний сморід дряпає у грудях,
щоб відродилась світла віра в людях,
бо тліє, як вуглинка, та жива.
А завтра погорілці у село
прийдуть просити хліба й копійчИну,-
то Правий Бог попросить десятину
і всіх хто дасть, сховає під крило.
Свидетельство о публикации №120042304505
С пожеланием добра,
Тамара Липатова 24.04.2020 12:46 Заявить о нарушении
Згоріло два села... Ось така трагедія.
Дай Боже людям, які лишились ні з чим, сили, віри і всеукраінськоі допомоги!
Всього Вам самого доброго, чарівна Тамаро!
Дуже рада Вашому візиту!
Обнімаю. Єва.
Ева Сокол 2 24.04.2020 18:34 Заявить о нарушении