Заблудшая могила

Заблудшая могила
(Василий Симоненко)
Перевод с украинского Олег Рычихин

Тут, где грустно ветви опустились
И с тополей последний лист упал.
Словно в сорок третьем очутились,
Где он за ложь в бою последнем пал.

Его крестьянки в землю здесь зарыли
Без почестей, без сожаления и тут,
Только ветра над той могилой выли,
А поблизости сорняки лишь растут.

И лишь деды, когда луч солнца лился,
Медленно расскажут, будто сон,
Как до патрона последнего бился
И не хотел в плен сдаваться он.

И не венчает героев его слава
Под небом необъятно голубым.
Лишь украинские тополя величаво
С укоризной качаются над ним.

Прислужник лукавых, ненасытных,
За что погиб в неправильном бою?
Твои сироты, тобою и убиты,
Отвагу глупую прокляли твою.

Жизнь твой след и память погубила:
Нет креста, нет имени, нет дат -
Стоит немая, заблудшая могила,
Где спит бесславно фюрера солдат.
________________________________

ОРИГІНАЛ
Ошукана могила
(Василь Симоненко)

Отут, де сумно опустили віти
Стрункі тополі на твердий обліг,
В пропахле димом сорок третє літо
Він за неправду у бою поліг.

Його селянки в землю тут зарили
Без почестей, без жалю, без труни...
Шумлять тепер навкруг його могили
Розкішні придорожні бур’яни.

І лиш діди, як сонце похолоне,
Розказують повільно, ніби сон,
Що бивсь він до останнього патрона
І не хотів здаватися в полон.

Та не вінча його героїв слава –
Під небом неосяжно голубим
Тополі українські величаві
Докірливо гойдаються над ним.

Прислужнику лукавих і неситих,
За що поліг в неправому бою?
І сироти твої й тобою вбитих
Дурну відвагу прокляли твою.

Життя твій слід і пам’ять загубило:
Нема хреста, ні імені, ні дат –
Стоїть німа, ошукана могила,
Де спить безславно фюрера солдат.