Русалкове

                - На волошковому полі -

На волошковому полі польова русалка
мого любого Василька цілувала палко.
Цілувала та просила не косити поле,
називала "мій миленький" і "моя ж ти доле".
Я почула - аж заклякла, дух перехопило...
А вже вдома відшукала батькове гострило:
ну, стривай же, відьмо-мавко, будеш знать, як красти,
ой, дивись, щоб завтра вранці від коси не впасти!..

Покосила. Хух, втомилась, аж горять долоні.
Озирнулась - а волошки геть лежать червоні.

Не збагне ніяк Василько: "Що за дивні знаки?.. -
тут завжди росли волошки, а натомість - маки!.."


                - Травнева ніч -

Щоби із виру виплисти назовні,
тамуєш подих - імітуєш смерть,
стискаєш губи, сині та безкровні,
мов риба, б'єшся в темну коловерть.

А понад ставом ллється ніч травнева,
байдужий місяць зазира в вікно.
Дрімає хата, спить садок вишневий...
Засну і я, вкладаючись на дно.

Шепоче хтось: "Ну як тобі спалося?.."
То діти, не осяяні хрестом.
У них у всіх - смарагдове волосся.
Пливу до них, виляючи хвостом.