Які слова, приврочені тобою!
Неначе з квіток мед,
Розлитий в келихи.
Твоя печаль засніжена зимою,
Подрібнена на сонячні гріхи.
Що не порушать несміливу душу,
І серце не надірветься нараз.
Я цілувати очі твоі мушу,
Що в них вогонь бажання
Не загас!
Що так палає ніжно і кохано
Серед зимових віхол вітряних...
Другу
© Copyright: Инна Аверина 3, 2020
Свидетельство о публикации №120041907863
Свидетельство о публикации №120041907863
Рецензии