Весенний день... Из Олеси Райской

Олеся Райська
Весняний день
http://stihi.ru/2012/07/07/3768

-------------------------------------


        Присвята Ліні Костенко, видатному ПОЕТУ сучасності
                http://www.poetryclub.com.ua/metrs_poem.php?poem=15940




Весняний день, весняний день, весняний.
Весні Осанна, радість як востаннє.
Бузок колише день мій аж до рання.
Весняна днина ти моя благанна.

Мені судилось біль свій нездоланний
Відчути в квітень, так, весна - остання.
Коли Господь мені поглянув в очі
Та смуток залишив мені поночі.

На ранок сонце спогляда натужно,
Але це все мені, однак, байдужно.
Весняний день прийшов, то його воля.
Та біль – нестерпний! Годі вже, доволі!

Проте сміюся я та, часом, плачу,
Співаю тугу - в осінь біль - неначе.
Та промине весна, за нею літо,
Та скроні сивиною вже заквітли.

І очі сині неба вже не просять.
То осінь на душі, вже жовта осінь.
Та синім знову день мій отзоветься.
Весна спливає, як їй там ведеться...

Муркочу пісню. Не мотив, а – мука,
Та музика все зве, веде за руку.
Квітнева днина гасне, сутеніє.
Та прийде ніч спасенна - зоревієм.

Біда мені пророче днину-кригу,
А я все вторю, що прийде відлига.
Та все співаю я – мине мовчання.
Та все одне – недоля від кохання…


******************************************


        Посвящение Лине Костенко, выдающемуся поэту современности
               

Весенний день, весенний день, весенний.
Весны ль Осанна, счастья ль час последний?
Сирень колышет до рассвета день мой.
Денёк весенний, ты моё моленье.

Мне суждено всю боль свою и бредни
Узнать в апреле, да, весной последней.
Как будто сам Господь  мне глянул в очи
И грусть оставил  мне  прошедшей ночью.

А утром солнце всё глядит натужно,
Но это всё, однако , мне не нужно.
Весенний день пришёл,  его то воля.
Та  боль  невыносимая! Довольно!

Всё чаще я смеюсь, чтоб реже плакать,
Пою тоску, чтоб в осень боль запрятать.
Увы, пройдёт весна, за нею лето,
Уже цветут виски  лилейным цветом.

И  очи синие небес не просят.
То осень на душе, "златая осень".
И синим снова день мой отзовется.
Весна идёт,  как издавна ведётся...

Мурлычу песню. Не мотив, а - мука,
И музыка зовет, ведет за руку.
Апрельский гаснет день, жалеть не стоит,
Придёт спасеньем ночь – глаза раскроет.

Пророчит мне  беда лёд, непогоду.
Я ж повторяю всё: отступит холод...
И  всё пою я, что пройдёт молчанье,
Ведь всё равно судьба - любви звучанье...