Володимир Висоцький Гiрська лiрична

Володимир Висоцький “Гiрська лірична”

Ось, зникла дрижа у руках,
Наверх, наверх!
Ну ось, зірвався в прірву страх
I зник тепер.
Не зупинити часу плин,
Ми будем жить,..
І вже нема таких вершин,
Що не скорить!

Серед несходжених шляхів
Один десь мій,
Серед невзятих рубежів
Є той, що мiй!
А імена, хто тут поліг,
Сніги таять ...
Про сум непройдених доріг
Вiтри гудять!

Блакитним променем льодів
Весь схил блищить,
І таємницями слідів
Граніт просік …
А я дивлюся на мету
поверх голів,
І свято вірю в чистоту
Вершин та слів.

Хай промайне чимало днів -
Життя летить,
Але в цю мить я тут зумів
Свiй острах вбить.
У тихiм шепотi води
Стiкла бiда,
А день, який усе змiнив?
Так. Середа.

© Володимир Туленко. Переклад, 2020

https://www.youtube.com/watch?v=fdT_JGn7iwE

*****

Владимир Высоцкий “Горная лирическая”

Ну вот, исчезла дрожь в руках,
Теперь - наверх!
Ну вот, сорвался в пропасть страх -
Навек, навек.
Для остановки нет причин -
Иду, скользя,
И в мире нет таких вершин,
Что взять нельзя.

Среди нехоженых путей
Один - пусть мой.
Среди невзятых рубежей
Один - за мной.
А имена тех, кто здесь лег,
Снега таят.
Среди непройденных дорог
Одна - моя.

Здесь голубым сияньем льдов
Весь склон облит,
И тайну чьих-нибудь следов
Гранит хранит,
И я гляжу в свою мечту
Поверх голов
И свято верю в чистоту
Снегов и слов.

И пусть пройдет немалый срок -
Мне не забыть,
Как здесь сомнения я смог
В себе убить.
В тот день шептала мне вода:
"Удач всегда..."
А день... какой был день тогда?
Ах да - среда!..

© Владимир Высоцкий. Текст, музыка, 1969