***

...Цього разу , Весна захотіла прокинутися так, як не прокидалася ніколи . Як, інколи , хочеться прокинутися кожній жінці ( замученій , забіганій, загнаній) , хоча би раз у своєму  житті ... Без будильника , телефону , інету, телевізора ... Без  метушні і звуку , вічно поспішаючих маших за вікном ,.. без , несподівано розриваючих повітря , сигналів  потягів  ,.. списаного літаками неба , що кожні кілька хвилин , розрізають його блакитність білими «ножами»... без ... без... без...
А просто ,.. як на безлюдному острові , у чисто прибраній хаті, з відкритим наповну вікнами , через які на ліжко вляглися теплі промені сонечка  ... Весна захотіла прокинутися у повній тиші і блаженстві ... І вона створила собі цей Острів ...
 А нас ізолювала ...
Ізолювала у своїх печерах , на своїх острівках ,.. у когось малолюдних , а у когось і зовсім безлюдних , але інших ,... таких , де ми можемо лише з вікна , здалека спостерігати , як прокидається ця Весна.
...А ДО цього моменту ми бігли ... бігли ... бігли ... Всі разом , в одну сторону ... мільйони , мільярди людей гнали із шаленою швидкістю по планеті , не зупиняючись , не оглядаючись , не дивлячись не те, що догори чи по сторонах , а часто й собі під ноги ... Ми своїм бігом так розкрутили матінку-Землю, що  її голова пішла обертом і забракло повітря для дихання. Чистого  , здорового повітря ! ... Ми так мчали , що від пилюки з під нашого взуття , почало чхати Сонце , в блакитноокого Неба з’явилася  справжня алергія , а шкіра Землі вкрилася невідомою висипкою, а місцями і живими ранами ... Ми так летіли , що і всі чудові пори року нам збились в одну -Зимавесналітоосінь ...
...І ось тепер Весна , як справжня молода красуня , в міру вибаглива , в міру вимоглива , захотіла хоч на день відчути себе справжньою жінкою , вільною і незалежною ... Прокинутись зранку під спів пташок ,...довго-довго поніжитися у хрумких білих простирадлах ,... підійти до вікна і солодко потягнутися руками , ледь не до самого неба , набравши повні груди чистого ,.. так , тепер саме чистого повітря ... Піти у піжамі на кухню , зробити собі найсмачнішої кави , накинути шовкового халата з пахучими першими квітами , довго-довго сидіти на терасі і слухати тишу ... Тиии- шу...
...Ну , добре ....посиди ще трішки без нас  ( але , благаю! , недовго;; ) ...насолодися волею і спокоєм ...
Ти знаєш їм справжню ціну ...
І собі ціну знаєш ...
А тепер її знатимемо і ми ...
©Н.Шморон ;( 18.04.20)