Пр рва одкровень

  Прірва одкровень

  Поема

            Пресвятій Тройці
            і Пресвятій Богородиці
            серцем люблячим присвячується

1

А оглядатися назад
Письмо забороняє
І все
    сонця;, сонця; —
    й безкрайність!


Та я — художник?
Та художник —
тільки
звалилося на мене
щастя Боже!


Мов попід тином
йду—
     і глек, дитина, глек, дитина —
й бачу тільки очі
у дитини...


2

«дядя — бозя», —
сказала
маленька дитина
бо
ходив він в нетутешній
годині

 
«ні, ми бозю лишили вдома», —
мама сказала
що, правда, — відомо


3

він — навпаки —
чого сягло в нім Око
долає й перетворює віки,
хоч іде й поступ
і такі ж віки —
ще закривають іншим око!..


і, може, ще трирічні
дітлахи
із зерням —
що не зносять
сморід —
наскрізно дивляться
на Бога і на —
       хто в розпуці взяв
       чи в горі
на руки їх
й усміхаються — в віки!!


4

боюсь листок білий взяти
ану як літаюче слово —
злякаю

Індії і Китаю...
саму серцевину
любові — чи знаю?!

Що ще й кому
проказати?
вічнеє Слово хай
обійме за плечі
Він робить всіх —
легшими...


5

в Святу Тройцю
і в сотворіння...

нишкне насіння...

що є в Божім
велінні?!


6

язики ці огненнії!
вам загрожує —
небо?
вам —
загрожує
геній??


що крім серця я —
нині??


дощ вічності
обминає приспалу людину —
не обминає
дитину...

22.11.2016,
свято ікони Б.М. «Скоропослушниця»