Слухай, чому в тебе знову відповідач?
За добу не зводять такі непідступні мури.
Якби я мав третє око, був би глядач,
а не просто тінь шекспірівської фігури.
Йди на голос, на наголос, на голосні,
вони важчі за німоту, за осмій і за повітря.
Мій норов видався млосним і затісним
і ти вимкнула геологацію, уяву та світло.
Я досі не знаю, чим і з ким ти живеш,
де працюєш у будні і як розганяєш морок.
Не доскочивши неба, долю не оминеш,
не встиг озирнутися, а потроху набігло сорок,
набігло по вінця, шубовснуло за небокрай.
І вкотре із фресок зліпив я обірвані крила,
як хтось незнайомою мовою сказав: "Зачекай.
Мені парашут потрібен новий. А тобі - вітрила."
І знову дороговказом мені телефонні дроти,
я вираховую твою валентність та кратність.
Не буває таких жінок, не буває таких, як ти.
У мене ж недуга.
Постійна тебе недостатність.
Слухай, чому в тебе знову вiдповiдач?
© Copyright: Оксана Шпиталь, 2020
Свидетельство о публикации №120041704691
Свидетельство о публикации №120041704691
Рецензии