Говорять, що пам'ять живе недовго,
Що начебто час нас усіх лікує,
А все, що було, то не досить вагомо.
Чому ж, моя мила, тебе так бракує?
Чому я не сплю, хоча дні минають?
Чому же душа не знаходить спокій?
Чому я розбитий, і часом страждаю?
Чому не скажу собі просто "Досить"?
Проносяться дні, місяці і роки,
Твій образ засів у спогадах скалкой,
Мені би відчути твій ніжний дотик,
Мені б доторкнутись до губ твоїх палко.
І так обійняти, щоб серцем відчути,
І щоб затріщали всі кістки у ребрах.
Мені би твій голос звучний лиш чути,
Мені би дивитись з тобою в небо.
Говорять, що пам'ять живе недовго,
Що згодом затягнуться всі наші рани.
Ти будеш для мене завжди вагома.
Мені тебе мало.
Мені тебе мало...
Мальонкіна Ен
Тебе мало
© Copyright: Малёнкина Эн, 2020
Свидетельство о публикации №120041607398
Свидетельство о публикации №120041607398
Рецензии