Коли молитву відкладаєш,
про Бога часто забуваєш,
черствіє серце і душа.
Ти наче майже помираєш,
для співчуття і каяття.
Ніщо не бачиш навкруги,
лише себе одну жалієш,
свої гріхи – вже не гріхи,
лише другі - недобрі,злі,
а ти, а ти
зовсім – «свята»,
саме «добро» і «теплота».
Дай Боже,знов себе підняти
і до молитви стати,
весь бруд, сміття опанувати,
почистити своє «нутро»
й надалі існувати
простим, смиренним,
щедрим, щирим.
Відкрити душу доброті,
незлому слову, а милості
і справжній теплоті.
Молитва
© Copyright: Наталия Ехлакова, 2020
Свидетельство о публикации №120041506685
Свидетельство о публикации №120041506685
Рецензии