ти плюєш в мене своє:
"ненавиджу-кохаю",
наче це,
як похабно сказати: "здрастє"
тОму, хто неприємний тобі,
але правила етикету і все таке,
як звичний дощ у осінню днину,
як зимою сніг,
а влітку — спека,
як хліб на столі,
як у хаті дитинка,
та твоє дитя-слово
ще до щирості і самовідданості
не доросло,
вирощуй його, як хочеш,
виший рушник у душі любов'ю,
поклади на нього чесні слова
і неси,
як себе несеш на розп'яття,
аж тоді комусь їх кажи,
а тепер витри оту слину
з підпоріддя і з долівки,
вимети з хати-душі все сміття
і будуй себе,
бог дасть тобі час,
мав би бажання бути чоловіком
19.45
14.04.2020
(110)
Art: Katarina Vavrova
аби мав бажання
© Copyright: Гелена Смилянская, 2020
Свидетельство о публикации №120041409266
Свидетельство о публикации №120041409266
Рецензии