Покинуті діти шукають батьків.
Мріють про тепло, турботу та родину.
А батькам плювати на бідних малюків.
Не розтопить ніщо на серце їх крижину.
Коли солдати повертаються з війни,
Бажаючи швидше потрапити додому.
Але головного ще не розуміють вони,
Що вдома вони вже непотрібні нікому.
Про справжніх героїв забувають.
Зневажають все те, що було раніше.
Але згодом про них зовсім не згадають.
І такої байдужості стає в світі більше.
Ніхто не радий в цьому хворому світі,
Бо скрізь брехня, байдужість та смерть.
Ми все чекаємо тієї заповітної миті,
Але у відповідь: «ласкаво просимо геть».
Ласкаво просимо геть
© Copyright: Олег Рычихин, 2020
Свидетельство о публикации №120041404718
Свидетельство о публикации №120041404718
Рецензии