Безсоння... Лариса Вировець

редакція


Оригiнал:


Як почуваюся? Білкою в колесі, білкою...
Котиться колесо стрімко крізь осені й весни.
Час вираховую п’ятницями й понеділками:
вік безсезоння облудний, пустий, безсловесний.

Знову без мене зів’яли шафрани та проліски.
Начебто вчора принишкли вітри й заметілі —
а під вікном уже чваняться ружі породисті,
а за парканом вже клени стоять пожовтілі...

Як почуваюся? Нігтики стерлись об колесо.
Не зупинитись, не вийти і не роздивитись.
Тішуся тільки мінливістю та випадковістю:
нібито сплю і комусь намагаюсь приснитись.

Та розбуди, доторкнися — й відступиться марево.
Що ті колеса! Давай прогуляємось пішки!
З гілки на гілку стрибає пухнаста сестра моя...
Доброго ранку, мала! Ми принесли горішки.
© Вировець Лариса


Перевод с украинского Светланы Груздевой:


Как мне живётся? Ведь белке нельзя – на попятную.
Катится то колесо мимо осеней, вёсен.
Время всё делится на понедельник и пятницу
Веком  бессонниц,  обманных, пустых и без вёсел.

Снова пожухли шафраны, завяли и про'лески…
Словно вчера лишь примолкли метели и ветры –
А под окном расфуфырились розы породисто,
А за забором на клёнах поджарились ветки…

Как мне?.. да так: ноготки  стёрла снова в верчении:
Не осмотреться, не выйти, не остановиться.
Тешу себя переменами в новом свечении:
Будто бы сплю и кому-то стараюсь присниться.

Так разбуди же, коснись – и отступятся призраки.
Что те колёса! Давай мы пешком, словно пешки!
С ветки на ветку  сестрёнка пушистая прыгает…
Доброе утро, малыш! Принесли мы орешки.
 

Аватар из Инета