тяжелая наука

душу треба лікувати...
я буду способи шукати
 щоб з душі печаль зганяти.
і серце  треба лікувати...
та де ліки тії взяти
жити з болем нам не гоже
 та хто тут лікар ?
ТИ МІЙ БОЖЕ
не піддається біль розраді
а жити тяжко з болем
вона мені  не нада...

до Душі  я руки приложила.
і
біль затихла...
так навчили старожили...

і печаль миттєво зникла...

доновИх пригод
радію ...

а закони в житті діють...

тільки стреси появляються ...

то  біль в душечку вертається ...

...знову руки приложу
заспокоююсь ...

із любовью я дружу...
виліковуюсь...

ось так живу

і живуть люди...
обіжатися не треба...
і  я не буду...

стреси Душу знову полонили...

серденько з душой...
 ридали нили.

біль пекуча ...

рве печаль...

ой як синочка мені жаль...

він найменчиньке дитятко
поливали ми його любовью ...
жив добротно мило сладко...

і сестрички  тішили його

ОГОГО...

та так життя розпорядилось

жити як могли  усі учились...

та не все в нас получилось...
всі боролись за життя прикрашали щастячком  путя...
в одну мить печаль розруха як та завірюха кришталеве
щастя зруйнувала...

що так буде боляче ...

душа не знала...

щастячко ...
біда  руйнує...
а ми знов його будуєм...