Лодони листьев
Долоні листя пестили дороги,
Зітхали хмари краплями дощу.
Від тебе – вдаль – вели несхильно ноги,
Душа ж волала: «Повернись, я все прощу!»
Прощу печаль холодних поцілунків,
Ночей квітневих втрачену жагу…
Та одкровенням в серці б’ється лунко:
Забрала осінь ніжність і снагу.
Пірну в самотність. Листя пада й пада.
Безжальність зим як данність я прийму…
Гуляє вітер напівголим садом
Й кружля під небом болісне «Чому?»
***
Ладони листьев гладили дороги,
Вздыхали тучи каплями дождя.
Далёко от тебя бежали мои ноги,
Душа звала: " Вернись,прощаю я!"
Прощу печаль холодных поцелуев,
Ночей в апреле охладевшей страсть...
Но откровенье в сердце бъётся буйно
Забрала осень нежность и напасть.
Нырну я в одиночество. Листьев листопад.
Суровость зим, как данность я приму...
Гуляет ветер полуголым садом
И кружится под небом с болью: "Почему?"
Свидетельство о публикации №120041109093