Мар?я Конопницька.
Входящие
x
N.Butuk
11:23 (1 час назад)
кому: я
М. Конопницька.
ВЖЕ ВЕЧІР
Вже вечір, Боже. Птаство невтишенне
До гнізд летить крізь супокій і стуму.
Співцівнемає в тиші піль зелених,
Я пережила день трудів нужденних,
День сліз і суму.
Із блиску ранку, з днів сонцесяйливих
Не дав мені Ти жодного проміння.
Кінця мій добігає час журливий.
Та ген вечірня вже й зоря тремтлива
Мигтить у тіні.
Даєш Ти іншим кольорові зорі,
Що сріблять стріху стишену поволі,
Духмяні луки і нічні простори,
Гніздо лелеки, рожу і тополю,
І лісу змору.
Лиш я зі світу цілого огрому
Єдине серце узяла з собою,
Гніздо не впало від удару грому.
Лиш я не мала ні вогню ні дому,
Жила з журбою.
Уже вечер
© Copyright: Ян Таировский, 2020
Свидетельство о публикации №120041011054
Свидетельство о публикации №120041011054
Рецензии
Приходит вечер. Птицы беспокойны.
Вернулись к гнёздам стаи журавлей.
Зелёные их встретить рады кроны.
Ещё один пережит день друзей.
Из дней, которым бы сиять отважно,
Никто не дал мне никаких лучей
Скетились тени, ка мчи нал пашй
О камень спотыкается ручей.\
Друеим даёшь ты звёзды раных красок
Ян Таировский 17.04.2020 22:17 • Заявить о нарушении
Вернулись к гнёздам стаи журавлей.
Зелёные их встретить рады кроны.
Ещё один пережит день друзей.
Из дней, которым бы сиять отважно,
Никто не дал мне никаких лучей
Скетились тени, ка мчи нал пашй
О камень спотыкается ручей.\
Друеим даёшь ты звёзды раных красок
Ян Таировский 17.04.2020 22:17 • Заявить о нарушении