На ковзаниці видимій життєвій
Залитій під гладкий прозорий лід
Ступати страшно , бо впадеш миттєво
Не встигнувши залишити тут слід
Наука то складна по ній ступати
Від ранніх ранків і до вечорів
І ми не полишаєм перейматись
Чи гарно виглядаєм в цій порі
Та сильних вона любить , витривалих
Що падавши вставали і тоді
Іще один забіг по колу мали
Не ставивши це навіть на меті
Забувши про прозорий лід і вітер
Упевнено по кроку рух вперед
Відмірюючи кроки, милі. Мітки
Життя покаже, а життя не мед
***
© Copyright: Лариса Опанасенко, 2020
Свидетельство о публикации №120040702722
Свидетельство о публикации №120040702722
Рецензии