Из моего подБлочного прошлого двуязычное подражани

*** (Александр Блок)

О, весна без конца и без краю —
Без конца и без краю мечта!
Узнаю тебя, жизнь, принимаю
И приветствую звоном щита.

Принимаю тебя, неудача,
И удача, тебе мой привет!
В заколдованной области плача,
В тайне смеха — позорного нет!

Принимаю бессонные споры,
Утро в завесах лёгких окна,
Чтоб мои воспалённые взоры
Раздражала, пьянила весна!

Из «подБЛОЧНОГО» (П.Голубков):

***

Узнаю тебя, Блок, обожаю!
(Хоть мне та - не присуща черта…),
Иногда - я тебе подражаю,
(Хоть, обычно, без звона щита):

***

А слабО "закосить" мне под Блока?
Пошутить хоть на старости лет –
Так, для смеха - считай, «караоке»?
«В тайне смеха ж – позорного нет!»:

***

О, весна без кінця і без краю -
Мрія ця, що без краю й кінця!
Це життя - пізнаю я, приймаю
І вітаю, як дзвін бубенця.

То ж тебе я приймаю, невдача,
І тобі мій, удача, привіт!
В зачарованій області плачу,
В таємниці  у сміху - весь світ!

Суперечки приймаю безсонні,
Й кожен ранок в завісах вікна,
Щоб і завтра мене, як сьогодні,
Дратувала, п'янила весна!