Колискова для ялиночки

Сніг сріблястий над лісом тихесенько кружляє,
Мати ялиночці колисаночку співає:
На добраніч сонечко! На добраніч донечко,
Люлі-люлі, баю-бай! Спи, дитинко, засинай!

Різдво наближається - хмара  насувається:
Лісоруб у ліс іде - сокиру для нас несе.
Не хвилюйся, моя дитинко, моя перлинко,
Буду я благати,  журбу в пісні виливати:

Закопай свою сокиру в землю лісорубе,
Між нами сокиру свою закопай під  дубом!
Мою доню не лякай, спи ялинко! Баю-бай!
Неня  співає - своїм серцем оберігає.

Яке ж щастя про дітей дбати та їх плекати,
Хто ж бажає діточок під сокиру віддати?
Як би лісоруб знав, як важко дітей ростити,
А ще важче дітей в утробі своїй носити.

Своїй любій доні колисанку заспіваю,
Лісоруба материнським
серцем заклинаю:
Не губи, непроханий гостю, мого насіння,
Хто ж продовжить ялинкового роду коріння?

Лісорубе, йди собі додому лісом-полем,
Сяйте для усіх на світі в небі
тихі зорі,
Місяць зорі гойдає - дитинка засинає,
Вітер в лісі не шумить - ялиночка собі спить.