Де той кобзар, що грав колись так часто?
Чому не чую співу того я?
Та й не бринить струна тая срібляста,
І зрідка чути пісню солов’я.
Давно не грає він біля дороги,
І перехожих там давно нема.
Чи зараз грати він не має змоги?
Чи може грать виходить крадькома?
Так хочеться почути його пісню,
Побачити натягнуту струну.
А може він виходить в пору пізню?
Коли ж бува? Я цього не збагну.
А пісню він співав частенько слізну,
Багато про кохання він співав.
Кохати ж бо ніколи нам не пізно,
Та й віри своїм співом додавав.
Вже не сидить кобзар під старим дубом,
І поряд вже тополя не шумить,
Не розвіває вітер його чуба,
Й струна в тій кобзі зовсім не бринить.
31.03.2020 р.
Де той кобзар
© Copyright: Клавдия Дмитрив, 2020
Свидетельство о публикации №120040306724
Свидетельство о публикации №120040306724
Рецензии