Сонячний ранок такий невблаганний
Тихе проміння торкається цвіту
Від абрикос лине запах духмяний
І від весни вже нікуди не дітись
Сад прокидається і здивування
В нього від кольору неба відчутне
Бо лазуровий із синім в змаганні
Це відчуття ще з дитинства забуте
Гарно , приємно до болю в зіницях
Світ розгортає свою панораму
Всі кольори проявляє на плівці
Від чорно білого до всьої гамми
Тепла і ледь прохолодна картина
Хочеться в неї ввійти і побути
Запах весни наповняє невпинно
Це відчуття ще з дитинства забуте
***
© Copyright: Лариса Опанасенко, 2020
Свидетельство о публикации №120040302943
Свидетельство о публикации №120040302943
Рецензии