Спогад

Светлана Похилько
Суботній вечір. Я купаю сина.
Сміється він і припада до рук.
Загорнутий у пінову куртину,
На янголятко схожий мій малюк.
В люстерко глянула - о, диво:
Як розпашіли щоки від тепла,
Яка я юна... І яка красива...
Коли іще такою я була?!
А каченя свого не маю сили
Забрати з ванни - рветься до води!
Яких же радощів закликать ще сюди...?!
Суботній вечір... Я купаю сина...


© Copyright: Светлана Похилько, 2020
Свидетельство о публикации №120040200808
Список читателей / Версия для печати / Разместить анонс / Заявить о нарушении
Другие произведения автора Светлана Похилько
Рецензии
Написать рецензию
Другие произведения автора Светлана Похилько