Гадаю думку тут оце я де ж та в д горя панацея?!

От карантина –
Есть реальный шанс  весьма,
Если не «чокнуться» -
Слегка «сползти с ума»…
Я так устал
От всех «коронаведов»,
Но тут, на счастье,
Подвернулся Грибоедов,
И намекнула
Муза мне сама:
«А перевел бы
«Горе от ума*»?.».

Ну, целиком –
Там многовато «горя»,
А Чацкий – с детства
У меня «в фаворе»…
Пока его
Из «Горя» отхвачу,
А там – смотря
На сколько «заторчу»…
Всем, «кому за…» -
Рекомендую, братцы,
Плотнее
Грибоедовым заняться…
Ведь за такое
«Горе от ума» -
Нам не грозит
(Пока еще…) тюрьма…
*См. https://ilibrary.ru/text/5/p.1/index.html

Итак:

МОНОЛОГ ЧАЦЬКОГО (переклад П.Голубкова)

Чацький (після деякого мовчання):

Не образумлюсь... винен, винен точно,
І слухаю, а розуму немає,
Мені всі пояснити щось бажають,
Розгублений думками... паморочно.

 (З жаром.)
Сліпий! в кому шукав я нагороду всіх трудів!
Спішив!.. летів! тремтів! ось щастя, думав, близько.
І перед ким так пристрасно і низько
Був марнотрат всіх найніжніших слів!

А ви! О Боже мій! кого собі обрали?
Коли подумаю, за краще що знайшли!
Мене надією навіщо «розвели»?
Навіщо мені прямо не сказали,

Що все минуле ви звернули в сміх?
Що навіть пам'ять осоружна, а не мила
Тих почуттів, і  рухів серця тих,
Які в мені ні далечінь не остудила,

Ані розваги, ані зміна міст.
Чи дихав ними, жив, був зайнятий беззвітно!
Сказали би, що вам раптовий мій приїзд,
Мій вид, мої слова і вчинки - все огидно, -

Я з вами зараз би всі зносини присік,
А перед тим би мав назавжди розлучатись,
Не став би навіть дуже добиратись,
Хто вам оцей люб'язний чоловік? ..
 (Глузливо.)
Ні, Ви помиритеся з ним, по роздуму по зрілому.
Себе трощити, й для чогО!
Завжди ви можете його
І сповивати, й берегти, і слати десь за ділом.

Супруг-хлопчАк, супруг-слуга, з супругиних пажів -
Це для Москви – є ідеал  усіх чоловіків. -
Досить!.. Пишаюсь з вами я своїм розривом.
Ви, пане батько любий , ви - пристрасні лиш до чину:
Бажаю вам дрімати я в невіданні щасливім,
Погроза  сватанням моїм віднині не причина.

А інший гречний, «молоток»,
Низькопоклонник і ділок,
І перевагами він, десь там,
Майбутнього.»крутіше» тестя

Так! витверезився сповна,
Мрії з очей – геть, спала пелена;
Тепер не зле би, для обряду,
На доньку, на отця
І на коханця-удальця,
І на весь світ жовч вилити й досаду.

З ким був! Куди ти, моя доле, я хіба?!
І всі клянуть! Мучителів юрба,
В любові зрадників, невтомних у хитаннях,
І оповідачів неприборкАних,

Розумників, лукавих простяків,
Старух зловісних, хилих мужиків,
Старіючих над вигаданим горем,
Мене прославивших всім божевільним хором.

Праві ви: вийде і з вогню живим,
Хто з вами день пройти зуміє,
Подихає повітрям цим -
І в ньому розум теж вціліє.

Все, геть з Москви! я не їздець, браток.
Біжу, не обернусь, шукатиму планету,
Де почуттю в образі є куток! -
Карету, гей, карету!

(Їде.)