На останньому поверсі будинку
Довго дивлюся у відкрите вікно.
Бачу вдалині автобусну зупинку
І дивлюся на це я немов у кіно.
Внизу засніжені дахи будинків.
Люди, машини, трамваї снують.
І красиво падають сніжинки,
Весело діти зі школи ідуть.
Ось біля лісу видна залізниця,
Там поїзд летить гудучи гучно.
Ось це моє місто, це моя столиця,
Жити на цьому поверсі зручно.
Але я завжди тут жити хотів.
Щодня дивитися на місто гарне,
Бачити світло міських ліхтарів,
Щоб не було життя моє марне.
Останнiй поверх
© Copyright: Олег Рычихин, 2020
Свидетельство о публикации №120040204339
Свидетельство о публикации №120040204339
Рецензии