Завжди залишається пісня, яку ти повинен співати
у радості чи у печалі, на людях чи в час самоти.
Завжди залишається віра, що зможеш за мить закохатись,
цю віру – у здатність любити – не маєш облишити ти.
Завжди залишається пам'ять про перший в житті поцілунок,
про втілене перше бажання – губами торкнутися губ.
Завжди залишається пам'ять про ту, хто цілунок-дарунок
зробила лиш раз, та назавжди, цю радість – найкращу зі згуб…
Завжди залишається жінка, яка тебе прийме, пробачить
тобі всі гріхи чоловічі, притисне до серця навік…
Ця жінка і є та, єдина, для кого ти – вічний юначе,
хоча ти насправді вже сивий і немолодий чоловік…
Ця жінка – і є твоя віра, що можеш навік покохати,
вона – твоя здатність любити, від неї не можна піти…
Ця жінка – і є твоя пісня, яку ти повинен співати
у радості і без печалі, на людях і без самоти…
Завжди залишаeться пiсня, яку ти повинен спiвати
© Copyright: Миклош Форма, 2020
Свидетельство о публикации №120033100765
Свидетельство о публикации №120033100765
Рецензии