Вранці над горами стелиться туман,
Проникає в душу, мов п’янкий дурман,
А поміж смереки стежка вигляда,
До мого серденька долею лягла.
Вівці і кошара на плаю між гір,
Дівчина-горянка полонила зір,
А гірські потоки радісно дзвенять,
Я їй на трембіті буду вигравать.
ПРИСПІВ
Покохай мене, дівчино, покохай,
Хай лунає пісня аж за небокрай,
Покохай мене, дівчино, покохай,
Полонила моє серце, так і знай.
Покохай мене, дівчино, покохай,
Квітку папороті свою в горах пошукай,
Покохай мене, дівчино, покохай,
Та коханням серце ти не спопеляй.
Стежечка-стежина до струмка веде,
Серце, що кохає, милую знайде
Сивії тумани, наче оксамит,
Не дріма кохання й ніколи не спить.
Вранці в зелен-гаї зозуля кує,
Вівчар на трембіті мило виграє,
А сріблясті роси, схожі на кришталь,
Немов би діаманти, впали вуаль.
ПРИСПІВ
09.03.2020 р.
Покохай
© Copyright: Клавдия Дмитрив, 2020
Свидетельство о публикации №120033105031
Свидетельство о публикации №120033105031
Рецензии