світлою моя була дорога
мама мила
і нікапельки не строга
про життя розповідала
прожила його невдало.
чоловіків поховала
два їй доля дарувала
діток пятеро родила
з ними віку доживала.
Мотю Васю хоронила
біль їй душечку жувала
як вона тоді страждала...
а зімной була щаслива
отака життєва нива...
ще і внуків доглядала
стільки ласки до них мала
обіймала цілувала
їсточки всім готувала..
і мене жаліла дуже
до здоровьячка свого
була нещадна і байдужа.
дуже тяжко працювала
і від того радість мала...
дякую тобі моя матусю
жити в горі не боюся.ти мене загартувала
сумувать не дозволяла.
живу в щасті я до нині
в кожній миті
в кожній днині
моя жизнь..
© Copyright: Вера Деревьянко, 2020
Свидетельство о публикации №120033101360
Свидетельство о публикации №120033101360
Рецензии