Порятунку не шукав
Туман над сизим морем,
Ніби змійку розстібав
Волю,
Птахою летів як я,
Сідав на воду,
На воді й заснув.
Вивільнив блакить
І рожевий захід сонця,
Що сховані були у глибині,
У глибокій породі,
У водоносному шарі.
У світлоносному жарі
Пірнув у воду
Туман. На мілині
Дивився невідривно
На свою вроду.
На сонце летів
Птахом як я,
Сонце розчиняв
Рожевими фарбами.
Впав, зомлів
Від глибини власної,
Нещасний.
Не знав до себе броду.
Пробач-пробач,
Що я не птаха,
Зітхай і падай
Водою повен.
А впавши -
Ставай шляхом.
Туман
© Copyright: Тина Палюстрис, 2020
Свидетельство о публикации №120032909280
Свидетельство о публикации №120032909280
Рецензии