знайди доріжку в позолоту
та спробуй присмерок зорі,
де зрілий хміль, бурштини глоду,
де линуть в небо сизарі…
послухай як вирує вітер,
як плаче сойка, десь в пітьмі…
зникає плач той в буйноцвітті,
мені ж здається в напівсні…
дорога стелиться сувоєм,
знічено дивляться зірки
як розпускаються левкої
і, як кружляють вітряки…
де всім єством зглядає дума
і проникає в саму суть,
щоб краще виписать парсуну
та в небо винести на суд…
28.03.2020
дорога...
© Copyright: Людмила Аристархова, 2020
Свидетельство о публикации №120032808355
Свидетельство о публикации №120032808355
Рецензии