Н.Бидненко
Було, що доля ставила нас близько,
Та, мабуть, не прийшов іще наш час.
Амурів у серцях дрімало військо
І в небесах не склавсь роман про нас.
Було: торкнулись плечі в порожнечі,
Хоч натовп нас оточував обох.
Й такі буденні і банальні речі
Вчинили в душах той переполох,
Що у віках носив ім’я Кохання…
Й воно збулось, неначе диво з див.
І тількми нам сіяла зірка рання,
Бо так ніхто у світі не любив.
***
Судьба соприкасала нас так близко,
Да видно не пришёл ещё наш час.
Амуров в сердце задремало войско
И в небесах роман не сложен был для нас.
Ведь было: коснулись плечи в пустоте,
Хотя толпа нас окружала, нас двоих.
Такие будничные и банальные вещи
Оставили в душе у нас переполох,
Что в веках носил название - ЛЮБОВЬ...
Оно сбылось, вроде диво - дивное
И только нам звезда сияла ранняя,
Ведь так никто на свете не любил.
***
© Copyright: Татьяна Маркова 3, 2020
Свидетельство о публикации №120032709647
Свидетельство о публикации №120032709647
Рецензии