***
Провідник зачинив усі двері,
І побігли вагони у ніч.
З нею гулко у серці колеса
Довели мою душу до сліз.
Чарівні соколятка рідненькі,
Знов на вулиці мряка без вас,
Залишилися б ще ви маленькі,
Щоб сумлінно не біг би мій час.
А вагони біжать, ніч сторонять,
З нею я на пероні...Як жаль...
Ліхтарі тільки слабо так світять,
Щоб не зміг я побачити даль.
О, навіщо?...Не слід це робити,
Бо вони, соколятка мої,
Я без них й дня не можу прожити,
Засвічу я лампади свої.
Діти – гордість моя, сподівання,
В них пульсацію чую сердець,
Відчуваю я їхнє кохання,
Що пильнує Зоряний Отець.
2.01.2012
Вiд iзд
© Copyright: Виктор Плут, 2020
Свидетельство о публикации №120032708282
Свидетельство о публикации №120032708282
Рецензии