Крылья

   Перевод стихов Лины Костенко

И правда, крылатым почвы не надо,
Они над землёю, им в небе отрада.
Пусть  нету поля, зато есть воля.
Пусть пары нету, но рвутся к свету.
И в этом птичья, наверно, правда…
А человек? Ему что надо?
 Живет на земле он, летать не умеет,
А крылья имеет. А крылья имеет!
И эти крылья – не пух и перья,
Они  из правды, из чести, доверья.
Они из верности и любви,
А у кого из огня в крови.
У кого – из любви к  работе,
А у кого-то  - из щедрой заботы.
У кого – из песни или надежды,
Иль из стихов, рождённых прежде.
Что ж человек? Он летать не умеет,
Но крылья имеет, да крылья имеет!

  Крила

А й правда, крилатим ґрунту не треба.
Землі немає, то буде небо.
Немає поля, то буде воля.
Немає пари, то будуть хмари.
В цьому, напевно, правда пташина…
А як же людина? А що ж людина?
Живе на землі. Сама не літає.
А крила має. А крила має!
Вони, ті крила, не з пуху-пір’я,
А з правди, чесноти і довір’я.
У кого – з вірності у коханні.
У кого – з вічного поривання.
У кого – з щирості до роботи.
У кого – з щедрості на турботи.
У кого – з пісні, або з надії,
Або з поезії, або з мрії.
Людина нібито не літає…
А крила має. А крила має