МИ ТОДI ХОДИЛИ ЩЕ ДО ШКОЛИ...
Пам`ятаеш, друже, це було давно,
Ми тодi ходили ще до школи...
Де мое дитинство, де воно?
Не забуду я його нiколи!
Тополиний шелест, тополиний пух,
Все таке знайоме, рiдне, миле,
Шум той i сьогоднi мiй бентежить слух,
Бо думки навiки душу оповили!
I людина теж, нiби та рослина,
Без корiння сохне i жовтiе,
Нiби вiльна пташка в степ далекий лину,
Без свободи жити я не вмiю!
(Без дати).
Пам ятаеш, друже, це було давно... Укр
© Copyright: Шульга Михаил Григорьевич, 2020
Свидетельство о публикации №120032700299
Свидетельство о публикации №120032700299
Рецензии