Я мрію...
Залиш мені шанс на просте божевілля.
У світі навколо, що серце лікує дощем,
з звичайного подиху хтось приготує нам зілля
від того життя, про яке я кричатиму
«Ще!!!»
до неба...
Прозорого неба
До неба у шибці
такого далекого нині чужого вікна,
з якого святі безсоромно гатили, мов вбивці,
в зачинені двері туди, де зникають весна
і туга...
Холодная туга за чимось відвертим.
Настільки відвертим, що бідна щаслива душа
готова, нарешті, розкласти по білим конвертам
неприйнятні залишки цього пустого вірша
про тіло...
І вже не лякають ні сни, ні похмілля,
ні сотні дзеркал, що розбиті реальністю вщент.
Я мрію...
Залиш мені шанс на просте божевілля
у світі навколо, що серце лікує дощем...
Я мрiю
© Copyright: Александр Ноцкий, 2020
Свидетельство о публикации №120032601284
Свидетельство о публикации №120032601284
Рецензии