Допоки віриш у диво, тримаєш його за руку,
І мрії пишеш чорнилами на папері,
«Всесвіт тебе почує!» — так запевняє наука,
«Те, що твоє, не втратиш!» — кажуть закриті двері.
Допоки людей шануєш, відверто з ними говориш,
І віддаєш значно більше, ніж жадібно забираєш —
Все станеться так, як має, якщо обережно попросиш,
Навчися дивитись уважно і неодмінно знайдеш.
Допоки натхнення гріє, а очі вражають блиском.
І руки тягнуться вгору до неосяжного неба,
Зумій когось полюбити, шалено і безкорисно.
Зумій повірити в диво. Більше нічого не треба.
***
© Copyright: Марина Бочок, 2020
Свидетельство о публикации №120032508987
Свидетельство о публикации №120032508987
Рецензии