На карантинi

В години, як  тривога  крає  серце,
Переживання й біль нутро гнітить,
Пульс, наче птах у клітці, скрушно   б’ється...
А сум’яття зникає в певну мить, -

Й здається , завмирає  все довкола,
Тривожно... Почуття  якісь  чужі.
Лиш порожнеча скрізь, як скеля гола,
І темрява  у просторах душі...

Змінився  темп  життя? ... Спинилась праця?
Розмився слід від суєти суєт? ...
Тож хай увагу зупинити вдасться
На вічному! Воно важливим  є...

Знайди хвилини для єднання з Богом,
Звіряючи життя з письмом Святим!
Хай стане зрозумілою дорога,
Яка веде до вічної мети...

В скорботах не кажи: забув Всевишній!
Бо все  людське життя в Його руках!
Лишивши нарікання й справи грішні, 
Змирися! Воля Господа така...

Цінуй життя! Дай в спілкуванні місце
Для рідних! Бо ж короткий шлях земний...
Хай дихає добром твоє обійстя
І затишком,  в  моменти тишини.

Вір: тимчасові  всі твої страждання! 
З надією спрямовуй  погляд ввись!
Щоб з гідністю пройти випробування, -
Із Господом навік заприязнись!
~ДЛВ~