Буває, на душі такий бардак
І плакати хотілось ось недавно.
Та людям не покажеш це ніяк,
Бо люблять люди сипать сіль на рану...
І з посмішкою кажеш : все окей.
І не тому, що ти ховаєш правду,
І ти не відвертався від людей,
А просто в Бога ти шукав відраду...
А в той момент, як ти казав: все класно.
За посмішкою бачив хтось твій сум,
І руку потискав тобі щоразу.
І фраза: я молитвах понесу...
Таке переживав? То розумієш,
Що такі друзі дуже-дуже цінні.
Вони з тобою, хоч про них не мрієш,
Бо такі друзі -розкіш. Бо безцінні!
Безцiннi
© Copyright: Юлия Квитко2, 2020
Свидетельство о публикации №120032500198
Свидетельство о публикации №120032500198
Рецензии