Місяць по небу пливе, наче човен.
Зорі в обійми довкола беруть.
Красень сріблястий великий і повен,
Квіти-метелики танці ведуть.
Вітер шепоче мені про кохання,
Верби журливо над ставом риплять.
Може здійсняться мої всі бажання…
Хочу в кохання щораз потопать.
Буде зозуля роки знов кувати,
Клен кучерявий про щось гомонить,
Мила пташина все буде співати.
Пісня моя без упину дзвенить.
Ніч сповіщає свою таємницю,
Завжди надію на краще дає.
Зорі вдивляються пильно в криницю,
Коник на скрипочці все виграє.
Гребенем хвилю десь вітер здіймає,
Скрипка звучить у моєму саду,
Кожен в житті своє щастя шукає
Й чує від нього: «До тебе прийду!..»
Місяць сріблястий ще й хвиля гойдає,
Зорі-стожари яскраво горять,
Серце дівоче кохання пізнає,
Буде щасливою й буде кохать.
24.03.2020 р.
Таэмниця ночi
© Copyright: Клавдия Дмитрив, 2020
Свидетельство о публикации №120032407389
Свидетельство о публикации №120032407389
Рецензии