Ти нiжним спогадом мене торкнись...

Ти ніжним спогадом мене торкнись,
Твій поцілунок я відчую на коліні.
Привабливою миттю відгукнись,
І я тону в очей твоїх глибині.

Ти мою Душу поглядами пестиш:
Розкрилося омріяним тим літом,
Всесвіт у своєму Серці завжди носиш,
І в мені лунаєш життєдайним світом.

А спогади лиш миттю промайнуть,
Крізь будні дні та візерунки долі.
Дозволив нашим Душам відпочить,
Весною, що сховалась між магнолій.

21 березня 2020 р.



Воспоминаньем нежным прикоснись...

Воспоминаньем нежным прикоснись,
Твой поцелуй застынет на коленке.
И мигом страстно-ярким отзовусь -
В твоих очах тону я по старинке.

Душу взглядом ты мою ласкаешь,
Открывшись мне волшебным знойным летом,
Мир огромный в Сердце обуздаешь
Ты наши Жизни озаряя светом.

И нежностью мгновения мелькнут,
Среди узоров повседневной доли.
Позволив душам сладко отдохнуть,
Весной блуждая средь магнолий.

21 марта 2020 г.



Строки замечательного автора нашей стихиры - Валерия Анатольевича - http://www.stihi.ru/2018/11/26/4445 - рождают поэтические отклики...


…  Кидають   спогади  у   вирiй    благодатi,
Що    серце    тишком   позбавляє   волі.
Побачення   в    вечірній   сіножаті,
З    цілунками   в    духмяному    стодолі…

В  уста, як   в  пелюстки, твої  вростати,
Про  все  на   світі  в  мить одну  забути.
В  мереживнім   подолi    заплутати,
Стрiмке   колiно    дотиком    вiдчути…



... Воспоминания     бросают  в   чудный   край,
И   сердце   вновь   трепещет,   как   в  начале.
В   степи   свидание ,  где     сенокосный   Рай,
И   поцелуи   в   пряном   сеновале…

Как  в   лепестки   медовых   губ   вростать,
О   всём   на   свете   вместе   забывая.
И   в   кружевном   подоле   заплутать,
Волшебную   коленку   обнимая…


© Copyright: Валерий Анатольевич 2, 2018
Свидетельство о публикации №118112604445



РЕЦЕНЗІЇ ТА ВІДГУКИ:


* * *

… Нести самій кохання хрест -
Як гіркий подих у самотність.
Сумної долі як протест
і новий крок у невідомість…

Валерий Анатольевич 2 - 21.03.2020


(и... литературный перевод от мадам)

...Самой нести свой крест Любви,
Как горький выдох одиночества.
Судьбины грустной, как протест
И шаг в неведомое... но уже пророчество...



* * *

...Можливо, краще крок у невідомість,
Аніж не знати палких почуттів.
Нехай за мене дбає підсвідомість
Ріки-кохання між розлогих берегів...


Нам Богом хрест, дарований по спині,
Спинімо ж час в священному вогні:
На миті щастя розплескалися хвилини,
Що озаряють повсякденні наші дні.


Можливо саме ти наврочиш ту самотність,
Яка була мені немов сестра-близнючка.
Вона ходою царською лунає у високість
І діє мов Господня на монахиню обручка...


...Я все одно жадаю тобі щастя,
Як в повсякденність бажаний дарунок.
Нехай минають всі напасті,
Життя триває, мов красивий візерунок.


Я посміхаюсь Вам очима,
милий В.А.


Мадам Ленуш - 21.03.2020



Борис Гмыря - Нич яка мiсячна -
https://www.youtube.com/watch?v=En7TsomfE5A