Нявольница

З вершаў Л.Гараган.


Каханнем сэрца так гарыць,
Каханнем у няволі.
Камусьці радавацца, жыць,
Камусьці - быццам доля.

Хмялее хтосьці па начах,
Бянтэжыць млявасць цела.
А хтосьці, быццам вязень-птах,
Ўзляцець ні можа смела.

Любоўю поўніцца душа
Нудуе у самоце,
Як быццам рэжуць без нажа
У горкай адзіноце.

Нявольніца, падранак мой,
Наложніца нізломна.
Ты ў безпараднасці сваёй
Святая безумоўна.

Каханнем сэрца так гарыць,
Каханнем у няволі.
Камусьці радавацца, жыць,
Камусьці быццам доля.

    *.   *.   *.   19.03.2020 г.


НЕВІЛЬНИЦЯ

Коханням се;рденько ятрить,
Коханням у неволі.
Комусь воно дано, як мить,
Ну, а комусь – як доля.

І хтось хміліє у ночах,
Бентежить пристрасть тіло.
А хтось, неначе в’язень-птах,
За гратами безкрило.

Любов’ю сповнена душа
Нудьгує в самотині.
ЇЇ шматують без ножа
Ті ночі темно-сині.

Невільниця, підранок мій,
Наложниця незламна.
Ти й в безпорадності своїй
Проречиста осанна…

Коханням се;рденько ятрить,
Коханням у неволі.
Комусь воно дано, як мить,
Ну, а комусь – як доля.
          *
                                 27.06.2019 р.