Коли вже буду сивою Лiна Костенко До Ювiлею Поета

Оригинал:


Коли я вже буду сивою,
і життя моє піде мрякою,
я для тебе буду красивою,
а для когось, може, й ніякою.
А для когось лихою, впертою,
ще для когось відьмою, коброю.
А між іншим, якщо відверто,
то була я дурною і доброю.
Безборонною, несинхронною
ні з теоріями, ні з практиками.
і боліла в мені іронія
всіма ліктиками й галактиками.
І не знало міщанське кодло,
коли я захлиналась лихом,
що душа між люди виходила
забинтована білим сміхом.
І в житті, як на полі мінному,
я просила в цьому сторіччі
хоч би той магазинний мінімум:
— Люди, будьте взаємно ввічливі! —
і якби на те моя воля,
написала б я скрізь курсивами:
— Так багато на світі горя,
люди, будьте взаємно красивими!
Ліна Костенко


Перевод с украинского Светланы Груздевой:


…А когда поседею сильно я
и вся жизнь моя мраком скроется,
для тебя буду я красивою,
для кого-то – и лёд не тронется.
Но кому-то – упрямой, скрытной,
а ещё для кого-то – коброю.
Между прочим, если открыто,
то была и дурной и доброю.
Беззащитною, не синхронною
Ни с теориями, ни с практиками,
и болела во мне ирония
локоточками и галактиками.
А мещанка-то ни одна, поди,
не узнала, как билась с лихом,
что душа объявлялась на люди,
забинтована белым смехом.
В жизни, словно на поле минном,
я просила в этом столетии
хоть бы тот магазинный минимум:
— Люди, будьте взаимно вежливы! —
и, когда б на то моя воля,
написала б везде курсивами:
— Как же много на свете горя,
люди, будьте взаимно красивыми!